Все буде ясно: Українські біженці в Молдові — понад чотири роки інтеграції, праці та економічного внеску

Від початку повномасштабної війни Росії проти України минуло вже понад чотири роки. За цей час Молдова стала країною прийому для десятків тисяч українців, а пріоритети перших місяців екстреного гуманітарного реагування поступово змістилися до питань довгострокової інтеграції, зайнятості, економічної самостійності та правового статусу.

Наближаючись до п’ятої річниці повномасштабної війни, важливо говорити не лише про масштаби гуманітарних потреб, а й про те, як змінилося життя українців у Молдові, який внесок вони вже роблять у суспільство та економіку країни і які умови необхідні для подальшої інтеграції.

У цьому випуску «Все буде ясно» говоримо про понад чотири роки життя українців у Молдові — від перших місяців екстреного реагування до працевлаштування, підприємництва, взаємодії з бізнесом та пошуку більш сталих рішень щодо правового статусу.

Інтеграція: від екстреного реагування до довгострокових рішень

Ведуча: Дмитрію, якщо подивитися на ці понад чотири роки в цілому, як змінився підхід до підтримки українців у Молдові? Чи можемо ми вже говорити про перехід від гуманітарного реагування до інтеграції?

Дмитро Лекарцев:

Так, цей перехід уже відбувся, хоча він не був одномоментним.

У перші місяці після початку повномасштабної війни головним завданням було забезпечити людям базову безпеку та доступ до необхідної допомоги — житла, харчування, медичних і соціальних послуг, інформації, реєстрації та інших видів підтримки.

Згодом ситуація змінилася. Люди почали залишатися в Молдові на довший період, виходити на ринок праці, шукати можливості для професійної реалізації, відкривати власний бізнес та активніше долучатися до життя місцевих громад.

Тому сьогодні ми говоримо вже не лише про допомогу, а й про інтеграцію. І економічна інтеграція тут відіграє особливо важливу роль.

За даними УВКБ ООН, станом на 21 вересня 2026 року в Молдові під тимчасовим захистом перебували 59 123 особи. Це означає, що йдеться вже не лише про короткострокову кризову ситуацію, а про тривалий період, упродовж якого люди живуть, працюють, навчаються та будують своє життя в Молдові.

Відповідно, змінюються і завдання організацій, які працюють із цією категорією населення.

Партнерство держави та громадянського суспільства

Ведуча: Наскільки важливою в цьому процесі є координація між державою, громадянським суспільством, міжнародними організаціями та бізнесом?

Дмитро Лекарцев:

Вона має принципове значення.

Жодна зі сторін не може самостійно охопити весь комплекс питань, пов’язаних з інтеграцією. Державні установи відповідають за нормативну базу та державні послуги. Міжнародні організації мають ресурси, експертизу та досвід у сфері гуманітарного реагування і розвитку. Організації громадянського суспільства безпосередньо працюють із людьми й часто першими бачать конкретні проблеми, які виникають на практиці. Бізнес, своєю чергою, є одним із ключових учасників економічної інтеграції.

Тому сьогодні особливо важливо переходити від окремих ініціатив до системної взаємодії.

Хороший приклад — сфера зайнятості. Тут уже розвивається співпраця між державними установами, міжнародними організаціями та організаціями громадянського суспільства.

10 липня 2026 року Національне агентство зайнятості та УВКБ ООН у Молдові підписали Меморандум про взаєморозуміння, спрямований на розширення доступу біженців, шукачів притулку та інших людей, які потребують міжнародного захисту, до гідної та легальної зайнятості, розвитку навичок і засобів до існування.

Це якраз відображає зміну самого підходу: йдеться вже не лише про надання допомоги, а й про створення умов, за яких людина може самостійно брати участь в економічному та соціальному житті країни.

Від пошуку роботи — до економічної інтеграції

Ведуча: Якщо говорити безпосередньо про зайнятість, що змінилося за ці роки?

Дмитро Лекарцев:

На початку багато людей шукали будь-яку можливість якнайшвидше отримати дохід. Це було закономірно з огляду на обставини, у яких вони опинилися після вимушеного переміщення.

Поступово, однак, запит змінився. Люди почали шукати роботу, яка відповідає їхньому досвіду та кваліфікації, цікавитися професійним розвитком, підприємництвом і перекваліфікацією.

Ми добре бачимо це на прикладі проєкту ROBOTA. За час роботи проєкту було проведено понад 5 300 консультацій з питань зайнятості, а 746 людей отримали підтримку у працевлаштуванні. Також було забезпечено доступ до понад 1 400 пропозицій роботи.

DILO.md, своєю чергою, став цифровим інструментом, який поєднує людей, що шукають роботу, з можливостями на ринку праці. Платформа вже має понад 45 000 активних користувачів і понад 300 000 відвідувань.

Ці цифри показують, що запит на роботу та економічну самостійність залишається значним.

Водночас важливо розуміти: економічна інтеграція — це не лише кількість працевлаштованих людей. Це також якість зайнятості, відповідність роботи кваліфікації, можливості професійного розвитку та здатність людини самостійно забезпечувати своє життя.

Роботодавці як частина системи інтеграції

Ведуча: Але для цього недостатньо працювати лише із самими біженцями. Яку роль тут відіграють роботодавці?

Дмитро Лекарцев:

Дуже важливу.

У червні 2026 року НКУМ спільно з УВКБ ООН у Молдові та Національним агентством зайнятості провів відкритий діалог «Інклюзивна зайнятість біженців: можливості, партнерства та хороші практики».

У заході взяли участь близько 70 осіб, зокрема представники 34 компаній, державних установ та організацій, які працюють у сфері підтримки біженців.

Для нас було важливо, що ця розмова відбувалася не лише з позиції організацій, які допомагають людям знайти роботу. Ми безпосередньо обговорювали з роботодавцями практичні питання: які існують бар’єри під час найму, наскільки роботодавці розуміють потенціал цієї категорії працівників, які навички є затребуваними та що потрібно змінити, щоб процес працевлаштування був більш зрозумілим і передбачуваним.

Такі майданчики важливі саме тому, що інтеграція не відбувається в межах одного проєкту. Вона відбувається тоді, коли людина стає повноцінним учасником ринку праці, а роботодавець розуміє, як ефективно працювати з цим людським потенціалом.

Чи використовується професійний потенціал повною мірою?

Ведуча: Чи можемо ми сказати, що професійний потенціал українців у Молдові вже використовується повною мірою?

Дмитро Лекарцев:

Ні. І це одне із завдань, над яким ще належить працювати.

За даними Економічної ради, серед основних бар’єрів залишаються мовні питання, визнання професійних кваліфікацій та необхідність адаптації до вимог місцевого ринку праці.

Це означає, що людина може мати відповідну освіту, професійний досвід і затребувані навички, але не завжди може швидко застосувати їх у Молдові.

Тому важливо оцінювати не лише кількість зайнятих людей, а й якість цієї зайнятості.

Якщо кваліфікований фахівець працює значно нижче свого професійного рівня лише тому, що не може підтвердити диплом або не знає, як пройти відповідну процедуру, країна не використовує частину його потенціалу.

І тут виникає спільна зона відповідальності держави, роботодавців, освітніх установ та організацій, які супроводжують процес інтеграції.

Правова визначеність як фактор економічної інтеграції

Ведуча: Наскільки правовий статус людини впливає на її економічну інтеграцію?

Дмитро Лекарцев:

Дуже суттєво.

Коли людина не розуміє, що буде з її статусом через кілька місяців або рік, їй складніше ухвалювати довгострокові рішення: змінювати роботу, інвестувати у професійний розвиток, відкривати бізнес чи брати на себе довгострокові зобов’язання.

Тому питання правової визначеності — це водночас і питання економічної інтеграції.

У вересні 2026 року було розпочато процедуру внесення змін до Постанови Уряду №21/2023 про надання тимчасового захисту переміщеним з України особам. Метою проєкту є приведення національної системи у відповідність до рішення ЄС щодо продовження тимчасового захисту до 1 березня 2028 року. Проєкт був винесений на публічні консультації 16–23 вересня.

У вересневому Protection Brief УВКБ ООН також наголошує на необхідності зрозумілих процедур переходу на інші правові підстави, доступної інформації та безперервності законного перебування, доступу до роботи й основних послуг.

Саме тому сьогодні важливо не лише продовжувати тимчасовий захист, а й заздалегідь формувати зрозумілі та доступні шляхи для людей, які планують і надалі жити в Молдові.

Економічний внесок українців

Ведуча: Українських біженців часто сприймають насамперед як людей, які потребують підтримки. Але що показують економічні дані?

Дмитро Лекарцев:

Дані демонструють значно складнішу картину.

За інформацією Економічної ради Молдови, з 2022 року українські біженці внесли близько 1,6 мільярда леїв до державного бюджету через податки та соціальні внески і створили понад 200 бізнесів у Молдові.

Це важливий показник, оскільки він дає змогу подивитися на інтеграцію не лише через призму витрат на підтримку, а й через економічну активність самих людей.

Люди працюють, сплачують податки та соціальні внески, споживають товари й послуги, орендують житло, створюють робочі місця та відкривають власні підприємства.

Тому економічна інтеграція — це двосторонній процес. Людина отримує можливість відновити свою самостійність, а приймаюче суспільство отримує додаткову економічну активність.

Водночас я б не зводив інтеграцію лише до економічної вигоди. Насамперед це питання участі людини в суспільстві, її можливостей та здатності самостійно будувати своє життя. Але економічна складова дає змогу дуже конкретно побачити результати цього процесу.

Підприємництво як ще один шлях інтеграції

Ведуча: Ви згадали про бізнес. Наскільки підприємництво стало окремим напрямом інтеграції?

Дмитро Лекарцев:

Це вже помітний напрям.

Понад 200 бізнесів, створених українськими біженцями, свідчать про те, що частина людей не лише шукає роботу, а й створює власну економічну діяльність.

І тут також важливо створювати зрозумілі умови.

Економічна рада окремо розглядає потенціал переходу частини біженців до режиму незалежного підприємця. За оцінками, близько 2 080 осіб потенційно могли б скористатися таким механізмом у 2027 році, а відповідна економічна активність може забезпечити близько 60 мільйонів леїв щорічного фіскального, соціального та економічного ефекту. Це саме оцінка потенційного ефекту, а не вже отримані надходження.

Для підприємця важлива не лише можливість зареєструвати бізнес. Необхідні також доступ до інформації, фінансування та консультацій, зрозумілі податкові правила і розуміння того, яким буде його правовий статус у довгостроковій перспективі.

Тому підприємництво також безпосередньо пов’язане з питанням правової визначеності.

Що необхідно для довгострокової інтеграції?

Ведуча: Якщо подивитися вперед, які умови сьогодні є найбільш важливими для того, щоб інтеграція українців у Молдові була сталою?

Дмитро Лекарцев:

Я б виділив кілька напрямів.

Перше — правова визначеність. Люди повинні розуміти, які в них є можливості та що відбуватиметься з їхнім статусом у майбутньому.

Друге — доступ до ринку праці. Не лише формальний доступ до роботи, а можливість знайти зайнятість відповідно до своєї кваліфікації, розвивати навички та будувати професійну траєкторію.

Третє — визнання кваліфікацій. Якщо людина має освіту та професійний досвід, необхідно максимально ефективно використовувати цей потенціал.

Четверте — підприємництво. Для тих, хто хоче створювати власну справу, мають існувати зрозумілі та доступні механізми.

П’яте — робота з роботодавцями. Адже економічна інтеграція неможлива без готовності ринку праці залучати та утримувати людей.

І шосте — інформація.

Чим складнішою стає система, тим важливішою є зрозуміла комунікація. Люди повинні знати свої права, можливості, процедури та терміни.

Це особливо актуально зараз, коли розпочинається обговорення переходу від тимчасового захисту до більш довгострокових правових рішень. УВКБ ООН наголошує на необхідності завчасно інформувати людей про доступні шляхи, вимоги, терміни, права під час розгляду документів та можливі варіанти правового статусу.

Від допомоги — до участі

Ведуча: Отже, за ці понад чотири роки змінився не лише контекст, а й саме розуміння інтеграції?

Дмитро Лекарцев:

Безумовно.

У 2022 році головним питанням було: «Як допомогти людині, яка щойно перетнула кордон?»

Сьогодні питання звучить інакше: «Як створити умови, за яких людина може самостійно жити, працювати, розвиватися та брати участь у житті країни?»

Це принципово різні етапи.

Я думаю, що зараз важливо зберегти те, що було створено в перші роки — партнерства, механізми підтримки та накопичену експертизу, — але водночас змінювати фокус.

Не сприймати людину лише як отримувача допомоги.

Бачити в ній людину з професійними навичками, досвідом, ініціативою та економічним потенціалом, яка може бути повноцінною частиною суспільства.

Фінал подкасту

Ведуча: Якщо сформулювати головний висновок нашої розмови у кількох словах — що сьогодні означає інтеграція українців у Молдові?

Дмитро Лекарцев:

Для мене інтеграція — це можливість людини стати самостійним і активним учасником суспільства.

Це не означає відмову від підтримки там, де вона все ще необхідна. Але підтримка має поступово створювати умови для самостійності.

Людина повинна мати можливість працювати, розвивати свій професійний потенціал, відкривати бізнес, навчатися, забезпечувати свою сім’ю та розуміти своє майбутнє.

І тут важлива роль усіх учасників: держави, бізнесу, громадянського суспільства, міжнародних організацій і, звичайно, самих людей.

За понад чотири роки в Молдові вже сформувався значний досвід. Тепер наше завдання — використати його для створення більш сталих рішень.

Тому що інтеграція — це не окремий проєкт і не окрема послуга.

Це процес, який триває.

Ведуча: Це був подкаст «Все буде ясно» — проєкт Національного конгресу українців Молдови. Сьогодні ми говорили про те, як за понад чотири роки змінився контекст життя українців у Молдові — від екстреної допомоги до зайнятості, підприємництва, економічної участі та пошуку довгострокових правових рішень.

Дякуємо, що були з нами.

‍